Перше новорічне звернення Володимира Зеленського на посаді президента викликало як позитивні відгуки, так і критику. Попри заклики до єднання та взаємоповаги людей різних політичних поглядів і віросповідань, багатьом не сподобалася відсутність у зверненні державних символів і нехтування питаннями історичного минулого: назвами вулиць і пам’ятників.
Раніше TK Media публікували шість думок людей, яким сподобалося звернення президента.
У цьому матеріалі зібрано аргументи тих, кому не сподобалася риторика Володимира Зеленського.
Офіцер запасу ЗСУ Роман Кулик відзначив креативність подачі звернення, але вважає таке послання нації «шкідливим» через нехтування питаннями історії на користь «ковбасної риторики».
Роман Кулик
Картинка гарна, подача креативна, так, але це примітивне і зараз навіть шкідливе послання нації. Повне нівелювання всіх націоцентричних речей та інститутів: від «неважливо якою мовою» до «неважливо, яка церква» і «чиїми іменами названі вулиці та пам’ятники». Тотально «ковбасна» плебейська риторика для суспільства без цінностей і самоповаги, де єдиним критерієм вимірювання ефективності влади і користі держави є суто якість дорожнього покриття і розмір пенсії. І ці речі теж важливі, але вони не відірвані від інших і ситуації в країні. Бо тут маятник хитнувся в радикально протилежний бік.
Засновник фонду «Повернись живим» Віталій Дейнега вважає, що «яка різниця» — погана національна ідея.
Віталій Дейнега
засновник фонду «Повернись живим»Різницю, її розмір і в чому вона полягає, видно вже після першого ж обстрілу. (...) Поки національна ідея — це «яка різниця», не варто згадувати Шевченка, бо для нього «різниця» була. Поки ми готові повертати полонених, і навіть не «верифікованих», а кого дадуть в обмін, віддаючи всіх, кого попросили, — будуть нові полонені. І нам доведеться збирати під них обмінний фонд, втрачаючи найкращих із нас. (...) Поки ми готові досягати миру, поступаючись гідністю, — буде війна, бо позбавити нас суб’єктності і є її метою. (...) Ми щоразу платимо велику ціну за «навчання» своєї влади, оскільки її «двійки» історія вписує в щоденник нашою кров’ю. Ця влада не виняток. Але їй доведеться вчитися і вчитися швидко. Тому реальність надто холодна і не залишає багато часу на роздуми.
Головний редактор видання «Цензор.нет» Юрій Бутусов вважає, що ідея єднання країни була нівельована після телефонної розмови з новорічним привітанням президентів України і Росії.
Юрій Бутусов
головний редактор «Цензор.нет»«Ідея єднання країни — безумовно найважливіша. Ось тільки привітання Путіна, навпаки, країну розколює. У країни вже був мир з Путіним — і країна ледь не зникла. (...) Привітаннями державу не побудувати, бо, вітаючи ворога, ти визнаєш свою слабкість і неспроможність конкурувати. Побудувати державу — означає стати дієздатним, а дієздатність України Путін хоче знищити. Державу, як учить історія, єднають не благаннями і поступками. Державу єднають працею і розумом, залізом і кров’ю. Україну об’єднає лише одне — робота на перемогу».
Журналіст Віталій Портников не розуміє бажання об’єднуватися лише навколо українського паспорта.
Віталій Портников
журналістПаспорт — це лише шматок картону, надрукований на поліграфічному комбінаті. Він нікого ні з ким не об’єднує. З українським паспортом можна жити в будь-якій країні, яка готова тебе прийняти. Як, втім, і з будь-яким іншим. (...) Об’єднує лише сама країна. Лише Україна. Лише розуміння того, що саме тут і лише тут ти можеш бути українцем. Говорити своєю мовою. Пишатися своєю історією. Жити на своїй землі. Виховувати своїх дітей у любові до своєї країни — бо без цієї любові не буде поваги до інших країн і народів, а буде байдужість і нерозуміння.
За словами журналіста Дмитра Литвинова, Зеленський не розуміє, що його обрали на державну посаду.
Колишній керівник відділу зі зв’язків із ЗМІ Адміністрації Президента Порошенка (2014–2019) Володимир Горковенко відзначив відсутність у зверненні українських державних символів: прапора і герба.
Володимир Горковенко
керівник департаменту АП часів президента ПорошенкаУчора вся країна бачила привітання Володимира Зеленського. Просто актора Володимира Зеленського. Як і минулого року. Так, він озвучив добре написаний текст. Але це був виступ не Президента України. (...) Під час промови не було жодних символів державності. Того, що відрізняє країну серед дикунів. Не було ні Державного прапора, ні Державного герба. Того, що ідентифікує країну серед інших держав. Того, за що завжди воювали. Того, за що вмирали і... досі віддають своє життя наші солдати на Сході.
Ознайомитися з аргументами тих, кому сподобалося звернення президента, можна за посиланням.