Єрмак, Венедіктова і пустощі з МВФ: головні помилки Зеленського у 2020 році

Після важкого 2020 року Володимир Зеленський залишається найпопулярнішим політиком України. І водночас — головним розчаруванням року.

Що призвело до падіння рейтингу президента? Євген Блажко — про головні помилки Володимира Зеленського у 2020 році.

Відпочинок в Омані та запізніле повернення після катастрофи літака МАУ

Ще в статусі коміка «Кварталу» Володимир Зеленський висміював неофіційну відпустку президента Петра Порошенка на Мальдівах, але сам дуже швидко повторив за попередником: потай поїхав до Оману, де згодом і був помічений. Спроби Офісу президента надати візиту хоча б напівофіційного вигляду через зустрічі з другорядними оманськими посадовцями виглядали досить безглуздо.

Ситуація для Зеленського через кілька днів склалася зовсім погано: вранці 8 січня поблизу Тегерана було збито літак МАУ, але президент – всупереч власній заяві — не одразу повернувся до України, залишившись в Омані ще майже на добу.

Андрій Єрмак (на той момент ще просто помічник) намагався виправдати затримку закритим повітряним сполученням через тегеранську катастрофу, але географічна карта показувала, що закриту зону можна було обминути без жодних зусиль.

Андрій Єрмак

Якщо Андрія Богдана на посаді глави ОП здебільшого згадували через минуле адвоката Коломойського, випади на адресу журналістів і шепотіння на вухо Зеленському, то його наступник Єрмак став значно зручнішою фігурою для опонентів президента. А для зниження рейтингу Зеленського – мало не ідеальною.

Шепотіння на вушко здавалося дитячим лепетом порівняно з тим, що на себе взяв Єрмак: він почав з'являтися із Зеленським просто скрізь, а іноді й без нього, наче щонайменше обіймає посаду віце-президента України, а щонайбільше – і є президентом. Хоча, коли обирали Зеленського, про існування Єрмака, загалом, не знав ніхто. З журналістських кіл навіть пішли чутки, що Єрмак не проти, щоб критикували президента, якщо при цьому не критикували його самого.

Якщо це і правда, то втілити цю ідею стало надзвичайно важко через постійні скандали, в які потрапляв Єрмак. Найгучніший – коли його брат на відео пропонував різним людям претендувати на державні посади за гроші, але й ймовірний злив спецоперації щодо вагнерівців ідеально вписався в наратив «Єрмак працює на Росію», в чому його давно звинувачують.

Забронзовіння

Однією з переваг Зеленського під час передвиборчої кампанії була вільна поведінка. На думку багатьох, це вигідно відрізняло його на тлі Петра Порошенка, чия мова здавалася награною значно сильніше, ніж у колишнього актора.

І якщо перші місяці президентства образ Зеленського більш-менш відповідав тому, за який проголосувало 75%, то з початку року — чи то випадково збігшись із заміною Богдана на Єрмака, чи то ні — все різко змінилося. Слова президента – як у ЗМІ, так і у відеозверненнях — стали виключно канцелярськими, постійна фраза «беру під особистий контроль» перетворилася на мем, а в перерізанні стрічок він мало чим відрізнявся від Порошенка. 

Найяскравіший, мабуть, випадок — поява Зеленського на першому офіційному матчі відродженого (а по суті – просто перейменованого) футбольного клубу «Кривбас». Щоб президент-криворіжець торкнувся м'яча, гру затримали майже на годину.

Ганьба з міністрами МОЗ

Міністерство охорони здоров'я стало головним відомством часів пандемії, але в Україні воно обернулося справжньою ганьбою через Зеленського. Коли пандемія в Україні ще не почалася, президент чомусь попросив тодішню міністерку Зоряну Скалецьку пожити в пансіонаті в Нових Санжарах разом з евакуйованими з Китаю.

Скалецька, яка ніби не мала чим більше зайнятися, як шоумен виявилася невдахою, нікому її перебування в пансіонаті не було цікавим. А потім Зеленський звільнив її разом з рештою складу уряду Гончарука.

На її місце призначив 64-річного Іллю Ємця, який раніше кілька тижнів був міністром за Януковича, і врешті ті самі кілька тижнів пропрацював і в 2020-му. Запам'ятався лише вимогами ввести тотальний локдаун, блокуванням важливих закупівель і фразою «помруть усі пенсіонери».

Але й третя спроба Зеленського — Максим Степанов — вийшла абсурдною. Степанов раз за разом потрапляв у корупційні скандали і повністю провалив підготовку до другої хвилі коронавірусу. Утримує його на посаді досі, схоже, лише те, що чергова перестановка в Міністерстві охорони здоров'я в такий період може лише довести, що Зеленський вкрай слабкий у кадрових питаннях.

Венедіктова і Татаров

У скандальній розмові з президентом США Дональдом Трампом Зеленський назвав майбутнього генпрокурора Руслана Рябошапку «стопроцентно своєю людиною». Але чомусь значно сильніше прив'язався до інших.

Щоб дати команду на звільнення Рябошапки, Зеленському не знадобилася жодна сумнівна історія – вистачило лише докорів у неефективності. Ірина Венедіктова, своєю чергою, зберігає посаду навіть після низки скандалів, а Зеленський її лише безглуздо відмазує.

Найпоказовішим моментом стала справа Олега Татарова. Він і так мав сумнівну репутацію через роботу в команді Віктора Януковича, а потім – уже після отримання посади в Офісі президента – проти нього ще й дав свідчення колишній президент скандального забудовника «Укрбуд» Максим Микитась.

Як результат, Венедіктова, імовірно порушуючи закон, забрала справу у НАБУ і передала до СБУ, яку через фігуру Івана Баканова підозрюють у лояльності до ОП. А сама при цьому боягузливо сховалася за спину свого заступника Олексія Симоненка, мовляв, це не її рішення, а його.

Ага, звісно.

Згортання реформ

Важко сказати, наскільки добрим був керівник митниці Максим Нефедов, але в нього був план дій і власне бачення. Те, що було після нього — це пряма відмова від реформи структури, яка щороку втрачає мільярди доларів для бюджету на користь контрабандистів.

Нефедовим усе не обмежилося. Разом із ним був знятий голова податкової Сергій Верланов. Ті, хто прийшли на їхнє місце, більше були схожими на вигідні корупціонерам фігури. Без репутації, без програми і чіткого розуміння необхідних дій. 

Корпоративну реформу в низці державних підприємств влада підірвала популістським обмеженням зарплат під час коронавірусу, через що звідти звільнилося багато фахівців. 

За міністра освіти Шкарлета більше розмов про те, чи втримається ЗНО, ніж про те, чи буде продовжено реформу застарілої освіти.

Реформи Уляни Супрун Зеленський, Степанов та інші обливали бруднотою з усіх боків, але не змогли запропонувати жодної альтернативи, спрямованої на прогрес, а не на відкат.

Постійні спроби обдурити МВФ

«Приватбанк» досі не повернувся до рук Ігоря Коломойського, а брати Суркіси поки що не отримали з грошей платників податків багатомільйонних компенсацій після націоналізації. На цьому добре у фінансовому секторі закінчується.

У той час, коли дешеві позики необхідні для української економіки, керівництво України ніби робило все, щоб їх не отримати. На словах Зеленський підтримує НАБУ, а насправді його оточення не полишає спроб підірвати легітимність органу і усунути керівника Артема Ситника. Не виходить через тиск Заходу? Ну, тоді можна забирати справи у НАБУ руками Венедіктової.

На словах Зеленський підтримує незалежність НБУ, а насправді змусив авторитетного в очах МВФ Якова Смолія піти у відставку, хоча за нього гривня залишалася стабільною,  облікова ставка постійно знижувалася, а позики давали активно під невеликі відсотки. 

Замість анонсованого наприкінці року траншу все, чого змогла досягти українська влада, — це робота місії МВФ.

Вітольд Фокін і кадровий хаос

Забутий усіма, крім внучки Маші, перший прем'єр-міністр України Вітольд Фокін чомусь був потурбований на пенсії пропозицією увійти до складу Тристоронньої контактної групи. Навіть призначення першого президента Леоніда Кравчука головою ТКГ на цьому тлі почало видаватися хоча б трохи виправданим.

Фокін – очікувано — окрім ганьби, Зеленському нічого не приніс, а після кількох скандальних інтерв'ю, де він відверто підтримував російський наратив про «повстанців», був відправлений назад на пенсію. 

Але справа не лише в ньому. Якщо від Фокіна або, скажімо, Святослава Пискуна (його чомусь призначили радником Венедіктової) невдовзі позбувалися, то від інших, яких гостро критикували ще до призначення (наприклад, Татарова), влада тримається двома руками і вириває справу у НАБУ.

Судовий безлад

 Звичайно, не Зеленський винен у тому, що судова система України прогнила наскрізь, але все, що він зробив для її реформування за півтора року — погрожував розпустити Конституційний Суд. Після того, як намір був розкритикований з усіх боків (одним не сподобалася ідея розпуску вигідного їм суду, інші не вважають цю ідею законною і бояться свавілля), виникла підозра, що суд і корупція в ньому стали лише сильнішими.

Паралельно НАБУ не отримало жодної підтримки в полюванні на одіозного суддю Вовка, а Зеленський нічого не зробив, щоб розпустити абсурдний ОАСК. Дорікати попередникам можна лише дивлячись у дзеркало.

Обіцянки постійно розходяться з діями

Обіцянки спочатку були найслабшим місцем Зеленського, бо багато з них просто неможливо було виконати. Ну, це й не новина.

З іншого боку, був один дуже показовий момент. У день місцевих виборів влада провела опитування з п'ятьма питаннями. Їхні результати навіть не були оголошені. Лише з незалежних соцопитувань стало зрозуміло, що на чотири з них підтримки в суспільстві достатньо, а от щодо ще одного думки розійшлися.

Але що потім робить влада? Єдине питання, де не було отримано однозначної підтримки — питання «вільної економічної зони на Донбасі» — було винесено на порядок денний, а про інші — ані слова.

Гаряче підтримане в суспільстві довічне ув'язнення за корупцію у великих масштабах Зеленським було втілено з точністю до навпаки. Після того, як КСУ скасував покарання за обман у деклараціях, його довелося повертати назад. Але підписав Зеленський набагато м'якший закон, ніж був до нього — в'язниця там тепер взагалі не передбачається.

Євген Блажко, TK Media