Європейська війна, план щодо Донбасу та критика сучасного світу: що розповів Зеленський у Мюнхені

Політолог Нікіта Трачук — про виступ президента України на Мюнхенській конференції з безпеки.

Мюнхенська конференція з безпеки була заснована в 1963 році в рамках євроатлантичних структур. Вона була майданчиком для обговорення актуальних проблем і викликів, що стоять перед країнами НАТО. Згодом цей захід перетворився на щорічний форум, під час якого відбуваються дискусії з найрізноманітніших питань, що стосуються загальносвітової безпеки: від революцій і військових конфліктів до голоду й епідемій. 

Президент України Володимир Зеленський взяв участь у конференції. Він виступив з промовою, в якій озвучив низку цікавих речей. До слова, його попередник Петро Порошенко також був присутній у Мюнхені паралельно із Зеленським. Він відзначився повторенням своїх стандартних тез про агресію та боротьбу з «руським миром» в інтерв'ю українським та європейським журналістам.

Нові ідеї вирішення донбаського конфлікту

Ще до початку офіційної частини заходу стався скандал, пов'язаний з Україною. На сайті конференції було оприлюднено новий, так званий «Мюнхенський план» щодо завершення війни на Донбасі. Цей документ — результат спільної роботи низки експертних груп з представників ЄС, США, України, Росії та місії ОБСЄ з моніторингу. У ньому пропонується програма з 12 пунктів, які можуть допомогти у врегулюванні конфлікту – своєрідні «12 кроків» для України.

Попри те, що формулювання «Мюнхенського плану» загалом помірковані та м'які, порівняно з аналогічними «планом Расмуссена» чи «планом Мореля», він викликав невдоволення частини українського суспільства. Також його жорстко розкритикував Порошенко. 

Документ передбачає поетапне зняття антиросійських санкцій залежно від завершення конфлікту, а також «новий загальнонаціональний діалог» для України, на базі якого будуть вирішені питання мови, історичної пам'яті тощо. Скандал призвів до того, що план було видалено з сайту конференції (щоправда, пізніше він знову з'явився). Коментуючи його під час виступу, Зеленський сказав, що знає про «появу якогось плану», однак закликав світову спільноту при цьому «для початку радитися з Україною».

Свою промову президент України почав традиційно: нагадавши Європі та всьому світу, що в нашій країні триває війна, однак про це всі забувають. Він також повторив тезу, сказану ще 20 травня 2019 року під час інавгураційної промови: що війну на сході почали не ми, але ми її завершимо. Його виступ був традиційним для України і місцями нагадував аналогічні промови його попередника. 

Тим не менш, глава держави сказав кілька важливих речей.

Мабуть, головне —  нова пропозиція Зеленського щодо Донбасу. Він висунув ідею посекторального розведення військ. На думку президента, уся лінія зіткнення поділяється на окремі сектори, в першому з яких починається розведення військ. Коли воно завершується, це фіксує у своєму звіті місія ОБСЄ з моніторингу, і ця ділянка вважається демілітаризованою. Потім іде другий сектор, далі третій і так доти, доки розведення не відбудеться по всьому фронту.

Усе це має завершитися до жовтня 2020 року, адже тоді Україна хоче провести вибори на Донбасі. Загалом же, за 5 років свого каденції він завершить війну, заявив глава держави. 

Зеленський також пообіцяв детальніше розповісти про цей план під час саміту «нормандської четвірки», який має відбутися у квітні. Характерно, що за добу до озвучення цієї ідеї Зеленський говорив із Путіним, а ще за кілька днів призначив Андрія Єрмака, відповідального за комунікацію з РФ, головою Офісу президента. 

Поки що не зовсім зрозуміло, як ідею можна імплементувати на практиці. Від часу останньої зустрічі в «нормандському форматі» минуло вже кілька місяців, а сторони досі не можуть погодити хоча б одну ділянку, де відбудеться розведення сил. Також за ці місяці ОБСЄ зафіксувала близько 400 обстрілів. 

Цікава й ситуація з подальшою роботою «нормандської четвірки»: останнім часом ходять чутки, що її може й не бути через пробуксовку мирного процесу. Наприклад, глава українського МЗС Пристайко заявляв, що зустріч може не відбутися, оскільки поки що не готові всі проєкти пропозицій і домовленостей. Йому публічно опонував згодом Зеленський, заявивши, що він не має жодної інформації про те, що зустріч під загрозою зриву.

Це може свідчити про:

• традиційний «факап» владної вертикалі Зеленського — комунікації
• планах України щодо коригування «Мінських угод» і винесення на порядок денний нових ідей на кшталт посекторального розведення військ
  
• про проблеми для Пристайка. Публічне спростування президентом слів міністра – не найкращий знак для самого міністра, особливо в контексті призначення головою ОПУ Андрія Єрмака
  

Окрім розведення військ за секторами, Зеленський висловив ще дві важливі речі, що стосуються Донбасу. 

По-перше, він виявив готовність України до спільного патрулювання кордону з Росією разом із представниками ОБСЄ та самопроголошених республік.

По-друге, заявив про готовність розмовляти з «населенням Л-ДНР», але саме з представниками народу, а не з «владою» непризнаних республік. Для цього він анонсував створення певної громадської платформи «Мир Донбасу», до якої увійдуть переселенці. За наявними даними, процес курує Сергій Сивохо.

По суті, всі тези, озвучені Зеленським щодо Донбасу та його майбутнього – це заочний діалог з Росією і в певному сенсі послання до неї. Президент згоден на розведення військ, президент готовий до спільного патруля кордону, президент натякнув на прямий діалог з Донбасом за умови заміни нинішніх керівників «республік» на якихось нейтральних осіб. Своєю поведінкою глава України намагається показати, що він готовий на компроміс з Росією, однак не ціною повної здачі національних інтересів (про що свідчать суто порошенківські тези про «найсильнішу армію», «вибори в Криму» та про «мир на умовах України»). 

Цілком очевидно, що виконувати «Мінськ-2» у буквальному сенсі, як на цьому наполягає РФ, Україна не хоче і не буде. Вже давно ходять чутки про так звану «формулу Зеленського», яка має поступово замінити невигідні, з української точки зору, «Мінські угоди». 

Поки що зарано говорити про існування повноцінної та готової «Зе-формули» завершення війни, однак у виступах, подібних до мюнхенського, очевидно проглядаються її контури. На даний момент вона схожа на вдосконалений і доповнений «Мінськ-2». ЄС, напевно, підтримає Україну в цьому, США ж наполягають на збереженні status quo. Питання в тому, чи вдасться переконати Росію, яка наполягає на необхідності буквального виконання Україною домовленостей, підписаних у лютому 2015 року в Мінську. 

Критика сучасного світу

Ще одним цікавим і навіть у чомусь несподіваним моментом у виступі українського президента стала його раптова критика всієї світової системи міжнародних відносин. Після слів про посекторальне розведення військ Зеленського раптом «понесло». Так, він несподівано заявив, що говоритиме «від імені всіх простих людей з усіх куточків планети». Місцями його слова виглядали дещо наївно для глави великої держави. 

На думку президента, сучасний світ жорстокий і несправедливий. У міжнародних відносинах і геополітиці панує виключно право сильного. Усі країни думають лише про себе і свої інтереси, а жодні домовленості та правила, по суті, не працюють. Зеленський був «здивований і засмучений», що під час вирішення проблем і конфліктів у світі «не використовуються демократичні принципи», а «сильні держави» розпоряджаються і вирішують за інших.

Цікаво, що цими своїми словами президент України фактично слово в слово повторив тези представників американської «школи політичного реалізму». Це розділ геополітики та теорії міжнародних відносин, що сягає корінням ще до творів Макіавеллі. Представники політичного реалізму і неореалізму стверджують, що у світовій спільноті панують анархія і хаос, де править лише право сильного. Демократичні інститути та інструменти є лише фікцією і прикриттям, тоді як усе вирішують сильні та могутні світові держави, які переслідують лише свої інтереси на шкоду інтересам усіх інших. Можливо, це лише збіг – або ж Зеленський захопився політичними теоріями. 

Можна зробити висновок, що Зеленський продовжує рухатися в межах своєї ролі миротворця. Ще на самому початку каденції він заявив, що ніколи не віддасть наказу стріляти чи йти в атаку. Загалом, його заяви на Мюнхенській конференції з безпеки це підтверджують. Він заявляв, що не шкодує про рішення йти в президенти, адже завдяки цьому має можливість «щодня рятувати людей від війни», і розповідав про те, як налагодиться життя одразу після завершення бойових дій. 

Усе це правильно, однак заяви — не дії. Україна постійно намагається «викручуватися», не дотримуючись домовленостей, оскільки всередині країни немає загальнонаціонального консенсусу щодо того, яким і за яких умов має настати мир.

При цьому в Росії, яка іноді робить «прохолодні» реверанси в бік України, достатньо сил і ресурсів, щоб продовжувати стояти на своєму ще тривалий час. Частина американських еліт не зацікавлена в завершенні конфлікту в Україні, інша ж частина еліт, зокрема й президент Трамп, ледве не прямим текстом каже «домовляйтеся самі». Зацікавлена в завершенні війни Європа, але європейських зусиль поки що недостатньо для врегулювання донбаського кейсу.

У будь-якому разі, вікно можливостей для завершення конфлікту на Донбасі закриється дуже швидко. Найімовірніше, це станеться протягом 1-2 років. 2020–21 роки стануть вирішальними у питаннях досягнення війни і миру. Зеленський сьогодні стоїть на розтяжці, як внутрішній, так і зовнішній, а єдність відсутня навіть у його команді.