Нардеп Святослав Юраш: я орієнтований на президента, Єрмак — дуже ефективний

Юраш впевнений у існуванні монобільшості у парламенті, вірить у колег і покращення політичної ситуації в Україні.

У новому випуску програми «Антиподи» на телеканалі «Ісландія» народний депутат від «Слуги народу» Святослав Юраш розповів ведучому Сергію Іванову про роботу у Верховній Раді, вплив голови ОПУ Андрія Єрмака та справу «вагнерівців».

Що там з монобільшістю? Вона існує?

Усі ті проблеми, які виникали, і ми бачили купу голосувань: за президентські зміни в контексті держслужби, за закон про держслужбу — ми бачили, що більшість вони набрали самі, попри всі коронавіруси. Мені кожного другого дня приходить повідомлення, що в когось коронавірус, хтось випадає, хтось захворів тощо. Попри все це, все ж таки є реальність: у парламенті коаліція й далі налічує ту більшість, яка працює. І те, що нам часто доводиться й виходить співпрацювати з фракціями, дійсно дає оптимізм: попри всю звичну політичну біду в Україні — «два козаки, три гетьмани», все ж таки є розуміння, що в цей трансформаційний час треба діяти разом.

А що сталося? Що позитивно змінило ситуацію? Ми пам’ятаємо, як лихоманило фракцію, як виникали постійно «інсайди», у тому числі і в різноманітних ЗМІ та соціальних мережах, афілійованих з депутатами «Слуги народу» в тому числі, що монобільшості немає, що не хочуть голосувати, що групи різні — тобто уже все.

Песимістичний фактор — те, що українці до цього звикли. Звикли, що в політиці завжди є розбрат, що є ця політична «чехарда». І це треба шукати, і про це треба розповідати. І всі це шукають і екзальтують у своїх новинних потоках. В реальності у парламенті ситуація була не така. Звичайно, всі ці постійні обговорення, де на якомусь ток-шоу розповідають про перевибори будь-якого рівня. Розповідають, що все там розпадається, беручи це зі своїх «чудових» інсайдів. Все це рефлексується в залі (парламенту — ред.). А причина успіху дуже проста — те, що ми розуміємо, що цей момент знаходиться тут, зараз, через те, що Володимир Зеленський узяв і прийняв рішення йти в президенти. І ми — фракція, яка знову ж таки є командою президента.

Але все одно був роздрай: він (президент — ред.) був змушений кілька разів особисто приїжджати до Верховної Ради і особисто переконувати депутатів голосувати за цю низку непопулярних, ну з одного боку популярних, з іншого боку, непопулярних законів. Давайте згадаємо «антиколомойський» закон, земельний і таке інше.

І дякую президенту, що він чітко визнає і показує, що реальність парламентсько-президентської республіки в Україні підтверджується. Він постійно має діалог з різними колегами, які мають запитання до тих чи інших законів. І роз’яснює, і пояснює, і включається в дискусію, а не просто делегує комусь. Це дуже позитивний факт — те, що він і себе сприймає як члена команди. Він перший член команди, але член команди. І ми всі працюємо разом, і це показує його, і що він живе за тим правилом, про яке постійно говорить — бути людьми. Він і сам собою демонструє це.

Тобто, ви вважаєте, що у вас монолітна фракція? У вас немає груп?

Ну, у нас є 15 заступників. Не просто так...

Ні, мене не цікавлять зами. Мене цікавлять неформальні групи всередині.

Звичайно, що ця історія, коли дивишся на нюанси, вона розпадається, а коли не розпадається… Я просто дивився ряд голосувань і дивився на колег, які голосують так чи інакше. Я підходив до колег. Певні колеги мають позицію детальну і різносторонню, ти розумієш, що в них позиція обдумана, повногранна, прийнята зі всіма ризиками цього питання. А до декого підходиш, питаєш і розумієш, що воно щось впало з неба. І маєш свої питання в цьому контексті. Парламент, наша фракція — зріз суспільства. Сходу і Заходу. Які проблеми тут існують, існують і в нас. В нас є радість тієї вертикалі, яка створена з тим, що Зеленський почав оце все. І ця вертикаль вона і допомагає не допускати в Україні цієї звичної чехарди політичної, яка є причиною зупинки усіх потуг реформ минулого.

Хто з олігархів має вплив на фракцію чи на окремих її членів?

Ну, чутки ходять всілякі, різноманітні. Але найбільш правдоподібна чутка з того, що я чув, це те, що, я бачу, коли там бідкаються олігархи, що вони не можуть так, як вони раніше це збирали докупи. Знову ж таки, я бачу, коли той же «антиколомойський» закон, до прикладу, як найбільш зрозумілий банківський закон, все одно ми бачили, що фракція збирає голоси.

Фракція збирає, але, скажімо, Дубінський реєстрував там якусь захмарну кількість правок, і не лише він. І Бужанський.

Їхнє право депутатське це робити. Але знову ж таки, ваше право журналістське питати їх: чому так? Чому така увага до цього питання?

А ваше право, як колег?

А моє право цих колег запитувати.

Для вас це зрозуміло? Що вони це робили в інтересах олігарха Коломойського?

Той закон, в принципі, був спрямований на одну конкретну історію, і президент мав внутрішню волю прийняти це рішення, щоб не дати нікому з олігархів в Україні відчувати, що він є майстром ситуації. І показати всім, що український народ, який обрав із нас усіх пана Зеленського, є завжди джерелом влади. У нас у п’ятій статті конституції прописано це.

Я питаю лише ваше суб’єктивне враження.

Моє враження, що олігархічні групи завжди намагаються впливати на парламентський процес. Так чи інакше. Та розкладка, яка раніше існувала, те, що ніколи не було нормальної коаліції, а коаліція, яка була сформована з різних фракцій і дозволяла їм створювати в парламенті постійну можливість бути медіатором цього діалогу, який вони своїми інтересами закривали. Зараз це не виходить, тому що ситуацію тримає в руках пан Зеленський, президент України, який тріумфально на це отримав право на виборах 19-го року.

Ви особисто на кого орієнтовані?

На президента. Я це повторюю весь час, і я дуже радий, що в Україні політична чехарда, я повторюю це постійно, тому що це, на мою думку, основна причина наших проблем, закінчується. Тому що є вертикаль, яка може дійсно формуватися, закріплюватися і працювати. Коли є можливість діяти, вона проявляється в усій діяльності президентської вертикалі, яка з’являється у всій красі, і насправді те, що бачимо із реакції людей, те, що вони хочуть дії і вимагають перш за все президента, який завжди, через ту перемогу, яку отримав, і є конкретним символом цієї надії на зміни, тому ця вертикаль для мене є орієнтиром і президент є лідером в цій ситуації. Без сумнівів.

А хто з офісу президента комунікує з фракцією? Є якась відповідальна людина, яка постійно цим займається, яка доносить думку президента? Я розумію, що президент доволі зайнята людина, і він не може постійно приїжджати.

Я скажу вам більше, не тільки людина. Президент організовував ці групи, які в нас є у фракції, щоб ми з ним бачились, ставили наші питання. І я теж мав ці зустрічі, і я теж ставив свої питання, піднімав історії. І я дуже радий був, що він завжди йшов назустріч, одразу ж комунікував, відповідав, давав людей за цим напрямом. Демонстрував, знову ж таки, те, що мене підкупило, оригінальне в ньому, — максимальна відкритість та готовність до дії. Це те, що Україна потребує. Нам вже цабе, які управляли країною, вистачило.

Втім, яке прізвище емісара президента у Верховній Раді можемо дізнатися?

Ні, ну якщо ми говоримо про комунікацію з президентським офісом, то на кожен закон є, як би, свої емісари, розумієте? Голова фракції Давид Арахамія постійно комунікує, постійні дії зв’язку між позицією президента.

А, тобто через Арахамію, так?

Ну він голова фракції. Це його відповідальність завжди доносити позицію фракції президенту і президенту — позицію фракції. І я дуже радий, що він це робить. Тому що він в кожному кейсі, який в мене був, був добрим медіатором, тобто, коли сторони, що мають якісь позиції. Він до нас приходив і шукав у ситуації справедливість, що називається.

Що відбувається з Разумковим?

Разумков є людиною, яка завжди чітко і постійно відстоює питання регламенту, законності всіх процесів. Він людина, яка цю позицію незламно на всіх ефірах наголошує. І правильно робить, тому що у країни є перспектива лише тоді, коли є розуміння, що закон мусить бути дотриманий в кожному кейсі.

Чи означає це те, що питання регламенту для Разумкова важливіші, ніж питання співпраці та відданості президенту?

Разумков, як і я, як і вся команда в принципі, вони з’явилися там через президента. І Разумков, спікер парламенту, також розуміє, що перспектива змін в Україні є у співпраці між офісом президента і Верховною Радою, а не у постійній війні між цими сторонами. І це я бачу в парламенті, що дійсно ця праця є. І вона дійсно, в реальності, проявляється на кожному кроці. В сенсі регламенту, благо регламент є, знаєте, не Мойсей зніс з гори Синай, це закон, який можна змінювати, можна доповнювати. Історія з правками, перш за все, ми змінили процес розгляду поправок, щоб не мати тих масакр, які в нас були у земельному законі. Коли фракції знущалися просто, вносячи тисячі правок, щоб потім мати переговорну позицію. Таку чи іншу.

Попри те, що Разумков — фактично він же не є членом зараз вашої фракції, тому що він голова Верховної Ради, він не має на це права — все одно це людина, яка прийшла з вами. Яка прийшла одним з вас. І людина, яка прийшла, ну давайте будемо казати відверто, на рейтингу Зеленського. Ну, ви всі прийшли на його рейтингу. Чому ніхто, крім Разумкова, не знімає про себе ролики? Тобто політично себе не піарить?

Знімають. В мене там колеги, в них телеграм-канал з’явився.

І реп читали, я бачив.

Один реп, інший знімає ролики там на Волині. Тобто ти в парламенті отримуєш можливість почати роботу за різними проектами чи питаннями. І в цьому контексті медійності і піару всі цього хочуть, бо розуміють, що політики вмирають або виживають через свою взаємодію з медіа. Тому знімають ролики усі. А пан Разумков має політичні амбіції. Це правильно. Ті, хто входить в це поле, мають мати ці політичні амбіції, тоді в них є, що називається, мотивація до дії. Щоб потім щось сказати майбутнім потенційним виборцям, що вони зробили.

Але він не голосує за рішення РНБО (рішення щодо запровадження санкцій проти народного депутата Тараса Козака та закриття його каналів — ред.). Непопулярні, які зазвичай трохи перетинаються з його інтересами, скажімо так, серед російськомовної аудиторії.

Я думаю, насправді, ця позиція продиктована іншим — його повагою до фундаментальних свобод, фундаментальної свободи слова.

Тобто ви вважаєте, що рішення РНБО — порушення фундаментальних свобод?

Ні, я просто інтерпретую, я з ним не говорив про цю історію, тому не можу бути його речником зараз. Нехай він сам позицію свою артикулює. І чи тут не заманіпулювали вкотре інформацією про це засідання РНБО, бо там маніпулюють всі, кому не ліньки. Але якщо ми говоримо про пана Разумкова, в нього позиція саме така, яка дає можливість всім фракціям в парламенті, попри постійну опозицію і війни по різних питаннях, мати розуміння, що він виконує свою роботу медіатора ідеально. І честь йому і хвала, тому що у попередніх скликаннях спікери такої слави не мали. А в пана Разумкова виходить. Це дорого коштує.

Чи має вплив на фракцію очільник офісу президента Андрій Єрмак?

Не може не мати вплив на фракцію очільник офісу президента і, відповідно, людина, яка створює ту вертикаль, яку я вихваляв на початку нашої дискусії.

Тобто Єрмак створив ту вертикаль, яка зараз існує?

Єрмак точно працює для того, щоб вертикаль, про яку я говорив, стала реальністю. Ми не мали сьогодні хаосу з рішень, втручань всіх органів і так далі. Ми бачили якраз чітку позицію, яка має повагу до інституцій, їхніх процесів і заодно могла комунікувати ту чи іншу думку. Я з паном Єрмаком взаємодіяв, зустрічався, спілкувався з різних питань. І бачив відкритість до діалогу, бажання сприяти, взаємодіяти.

Наскільки він ефективний, на вашу думку?

Дуже ефективний. Щодо всіх тих питань, які я піднімав, і того, що ми з ним домовлялись, і того, що потім робилося, я маю про нього добру думку. Я розумію, чому президент його обрав.

Три чесноти, за які його можна було обрати, на вашу думку.

Так воно не перелічується. Я для цього мав би дружити багато років, щоб це перелічувати. Я просто кажу: для мене ефективність цього питання визначається в трьох речах. По-перше, підхід, бо інколи підхід вбиває суть, інколи те, як різні діячі виконують прохання, які були, чи запитання, які виникали, але те, як вони це робили, забирало будь-яке бажання з ними працювати у майбутньому. Друге питання — чи є ефективність. І третє питання — чи є потім зворотний зв’язок. Всі ці речі були, і тому я маю дуже добру позицію. І всю цю істерику, яка піднімалась щодо Єрмака, кожного разу я бачив через призму того, що президент чомусь міняв це рішення. І потім, коли я з Єрмаком взаємодіяв, я розумів, чому це рішення він прийняв.

Хто потужніший як очільник офісу президента, Богдан чи Єрмак?

Ви знаєте, тут не мені треба це оцінювати, а президенту, який обирає, хто очолює його офіс.

Ви працювали з обома.

Я комунікував з обома. Звичайно, з Богданом я ще за часів кампанії комунікував. Більше, ніж перетинався з Єрмаком в той час. Але знову ж таки, для мене рішення президента — це його оцінка ефективності, його рішення було прийняти саме таку позицію. І я розумію, що не одна ідея Богдана була корисною, колоритно Богдан свою позицію представляв, відстоював. Це створювало не завжди, не в усіх колах, любов до нього. Я розумію, для чого це потрібно в багатьох процесах в Україні, знаєте, така жорсткість. Але я розумію, що це створює дуже багато опонентів.

Якби ви були президентом, кого б ви залишили, Богдана чи Єрмака?

Розумієте, я з іншого оточення і з інших людей формую свою команду.

Ну, якщо є два.

Щастя офісу президента, що там не врегульовані всі ці питання. І по суті головою може бути будь-хто. Там немає цих критеріїв, прописаних так, як прописані в міністерствах чи навіть депутатському контексті, не так багато прописано, ну хоча б вік прописаний мінімальний.

Ну дивіться, кожен з нас має свою суб’єктивну думку щодо будь-якого факту реальності. От я, умовно, вважаю, що Radiohead краще, ніж Олег Винник. Багато хто зі мною не погодиться. Але я даю оцінку, це моя опінія. Я от питаю, хто краще: Radiohead чи Олег Винник, хто краще: Богдан чи Єрмак, на вашу думку?

Я спеціально уникаю відповіді на це питання.

Добре, хто з цієї пари Radiohead? Том Йорк — хто?

Ніхто.

Чи є в оточенні президента люди, які вам не подобаються? Хто найслабша ланка в оточенні президента? Не в найближчому оточенні, а взагалі, в усій тій вертикалі, про яку ви тут мені розповідаєте. Кого б ви звільнили?

Знову ж таки, це рішення президента — збирати всю цю вертикаль. І я потім, взаємодіючи з ланками цієї вертикалі, можу тому ж президенту вказати свою позицію. І плюси, і мінуси тих чи інших людей. Я бачу, що президент змінює, кабмін змінює — це рефлексія на ефективність людей. І також очільників чи гравців в офісі президента. Тому я розумію, що тут повне право президента на думку, яку ми маємо поважати і працювати з тими, кого він набирає на всі ці посади.

Тобто, якщо людина відверто слабка, ви ж освічена людина, ви ж маєте вже якийсь досвід. Давайте вже відверто казати: ви вчилися за кордоном і таке інше. Якщо ви бачите якесь абсолютно тупе створіння, яких дуже багато в держслужбі, офісі президента, міністерстві, де завгодно.

Це проблема не зі слабкістю, проблема з відвертістю. Тобто ті гравці, які тяжкі, вони зверхні. Тобто люди, які, що називається, до них підійти важко. І ти бачиш в них впевненість, що вони вічні. Ми там міняємось, знаєте...

Дайте прізвища.

Та знаєте, діло ж невдячне. Ще з ними працювати. Ви ж розумієте, в кожному оточенні є свій Хамфрі (персонаж британського сатиричного серіалу «Так, пане міністре» — ред.), от треба з ним працювати. Його ображати на каналі, який має срібну кнопку YouTube, — діло невдячне.

За кілька днів з’явиться фільм Bellingcat про приватну військову компанію «Вагнер», який там зараз широко роздмухується в соцмережах, в інтернеті. Вже там щось пророкує нам Гордон. Деякі політичні експерти прогнозують викриття зради з боку людей з найближчого оточення президента. Чи не розвалить це партію, фракцію, якщо виявиться, що хтось з офісу президента причетний до зливу інформації росіянам?

Тут дві речі. Перше, я впевнений, що президент сам буде радий отримати повноту фактів навколо всієї цієї історії ще з тієї сторони. Якщо ми говоримо про депутатів і парламент, то взагалі там моя колега запускає ТСК навколо питання національної безпеки. І якраз питання різних гравців, які намагаються їх порушувати, і тому це буде парламентська сторона до цього всього.

А ви вірите в державну зраду з боку тих людей, які були?

Ні, не вірю. Я розумію, що там багато за всі ці півтора роки інтерпретували різні сили опозиції як державну зраду. І звичайно, коли потім питаєш про факти, про суть, розумієш, що це роздмухано і висмоктано з пальця. Але я також розумію, що в нас за всі роки, ці 29, зібралось дуже багато людей. І там заявляють постійно якісь персонажі, чи є певні гравці в спецслужбах. Чи той перекладач Гройсмана знаменитий.

Але на нараді у президента була доволі обмежена кількість людей.

Я ж і кажу, що президент перш за все буде радий зрозуміти, що донесли фактаж повний про різних людей навколо нього.

Якщо це будуть найвищі топи державні, яка доля на них чекає?

Дочекаємось фільму, побачимо факти. Розумієте, я за ці роки бачив дуже багато історій, які просто є роздмухуванням з нічого. І потім, коли дізнаєшся факти, то ти розумієш, що хтось шукає сенсації, хтось шукає причину отримати ту чи іншу кнопку на YouTube. Їхнє право. Це суть вільного медіа. Але коли говоримо про питання, як державна зрада в найвищих колах влади, то треба побачити всі факти перед тим, як когось звинувачувати, чи бачити в комусь таку загрозу передчасно. Там певні мої колеги роблять це, але знову ж таки, моя позиція — давайте факти побачимо. Тоді наші органи відреагують. Президент не має інтересу в тому, щоб вся взаємодія і все планування держави було постійно під лупою наших сусідів північних.