Здоров'я або гроші. Як члени екіпажу Diamond Princess переживали карантин на круїзному лайнері

На судні, де працювало 25 українців, усе було далеко не так райдужно, як говорили офіційні особи.

Крістіан Сантос згадує, як проводив безсонні ночі, тривожно прислухаючись до кашлю свого колеги. Вони спали на нижній палубі, в одній з невеликих кают, виділених для екіпажу круїзного лайнера Diamond Princess.

Попередні 2 тижні він провів, обслуговуючи гостей лайнера, замкнених у своїх номерах, і спостерігаючи за жалюгідними спробами зупинити поширення вірусу на судні. Тепер він майже повністю був упевнений, що коронавірус, яким уже заразилися сотні людей, проник і в його власну каюту.

Він намагався переселитися, але йому сказали, що це неможливо. «Кожного разу, коли він кашляв, це лякало мене», — згадує Сантос, який, як і більшість його колег, які погодилися спілкуватися з пресою, попросив підписати його псевдонімом. Наступного дня його колегу відвезли до лікарні на лікування.

Проведений тест не виявив у Сантоса захворювання, але він і його колеги продовжують перебувати на карантині, тоді як біля берегів Сан-Франциско був затриманий інший круїзний лайнер. У 21 людини на борту виявили симптоми вірусу, і досі невідомо, чи зможуть туристи залишити корабель.

Сантос не сумнівається, що пасажири й члени екіпажу Diamond Princess мали бути евакуйовані набагато раніше, адже після того, як його подорож зупинив японський уряд, судно стало родючим майданчиком для поширення вірусу. А екіпаж не мав займатися сервіруванням, приготуванням і миттям посуду під час карантину.

«Нас принижували», — каже Сантос. — «Ви можете собі таке уявити? Ситуація була тривожною, але вони змушували нас працювати далі». Він боїться як того, що може бути досі заражений, так і того, що може втратити роботу через кризу.

Занепокоєння на кораблі вперше виникло після того, як у пасажира, який 1 лютого зійшов на берег у Гонконзі, виявили коронавірус. Через 3 дні японська влада припинила круїз. 5 лютого були вжиті додаткові заходи, і 2600 гостям на борту сказали не залишати свої номери.

Але це обмеження поширювалося лише на пасажирів. Члени екіпажу продовжували харчуватися у великій спільній залі, користувалися спільними вбиральнями та відвідували каюти гостей. Деякі відділи отримали засоби захисту пізніше за інших. Сантос каже, що свою маску отримав лише через тиждень після того, як судно було пришвартоване до берега.

Приблизно в той самий час інфекціоніст Кентаро Івата, професор медицини з університету Кобе, який напередодні відвідав корабель, описав захисні процедури як «абсолютно неадекватні». У відео, опублікованому в соцмережах, він стверджував, що раніше працював у осередках спалахів вірусів Ебола та ТОРС, але лише після відвідування Diamond Princess занепокоївся можливим зараженням.

Члени екіпажу називали те, що відбувалося на судні, хаосом, за якого не було особливого поділу між здоровими та хворими. «Перебуваючи в екіпажі, ти навіть не знаєш, хто заражений, — доводиться мати справу з усіма, обходячи корабель і разом їдячи», — розповідає інший працівник Джеймс Рейєс, який обслуговував номери.

«Ми були тими, хто допомагає ізольованим членам екіпажу, прибирає їхній брудний посуд. Одного дня приходиш, а каюта вже порожня, бо у когось тест показав позитивний результат. Уявіть собі це перехресне зараження».

Внаслідок вірусу загинули 6 пасажирів.

Princess Cruises (круїзна компанія, якій належить лайнер, — прим.) у своїй заяві повідомила, що міністр охорони здоров'я Японії був відповідальним за «визначення та виконання всіх тестів і карантинних протоколів для гостей корабля і членів екіпажу», а судно було юридично зобов'язане дотримуватися санітарних та медичних інструкцій цієї країни.

У відповідь міністр закордонних справ Японії у своїй заяві сказав, що Японія «надала критерії поведінки» для стримування зараження разом із необхідним обладнанням, однак «відповідальність за забезпечення того, як судно експлуатується для безпеки пасажирів і членів екіпажу, лежить на власниках корабля».

Рейєс не знає, кого звинувачувати у всьому цьому. Зараз він перебуває разом із Сантосом на карантині на Філіппінах, — у країні, що є домівкою для майже половини членів екіпажу Diamond Princess. Багато філіппінців у всьому світі працюють на кораблях, і чимало місцевих жителів залежать від грошових переказів з морів. І хоча більшість філіппінців все ж зайнята на наземних роботах, станом на кінець 2018 року в морі працювало понад 330 тисяч людей. Завдяки гарній оплаті та гламурній репутації ця робота високо цінується.

Професорка Гелен Семпсон з міжнародного дослідницького центру моряків при Кардіффському університеті стверджує, що це цілком може змушувати найманих працівників відмовлятися від коментарів щодо несправедливого ставлення. «Більшість працівників мають тимчасові контракти й бояться втратити роботу, що робить їх надзвичайно вразливими до багатьох проявів наруги», — каже Семпсон.

Більшість членів екіпажу, з якими вдалося поспілкуватися, не захотіли називати свої імена, оскільки боялися наслідків з боку Princess Cruises або їхньої рекрутингової агенції Magsaysay Maritime Corporation (MMC). Деякі з них стверджують, що їх наполегливо просили не поширювати інформацію про спалах вірусу через соцмережі, хоча в Princess Cruises такі звинувачення спростовують, а MMC взагалі відмовилися коментувати це.

Джоанна Консепсьйон, голова групи Migrante International, яка підтримувала інфікованих членів екіпажу на кораблі, каже, що багато людей на судні хотіли припинити роботу, але відчували, що в них немає іншого вибору. «Це було схоже на те, що їм пропонують вибирати між власним здоров'ям і безпекою з одного боку та економічним існуванням з іншого», — стверджує Джоанна.

Послання, адресовані членам екіпажу, відрізнялися. Співробітникам одного департаменту на зустрічі казали, що ті, хто не хоче працювати, мають записати свої імена для передачі до відділу кадрів, і це сприймалося як погроза. Іншим же варіант відмови від роботи взагалі не пропонувався, і їм просто збільшували кількість робочих годин, ставлячи завдання з доставки їжі та інших необхідних речей до кают пасажирів.

«Якби ми відмовилися, ніхто б не постачав пасажирів їжею», — сказав один із працівників, який попросив підписати його ініціалами RCDG. Він також додає, що багато гостей були похилого віку й не в найкращому стані здоров'я, що робило їх більш вразливими до вірусу.

Фотографії, що потрапили в мережу, демонстрували безліч записок із подяками від гостей корабля. Члени екіпажу кажуть, що були й відверто розчаровані карантином люди, але більшість справді була дуже вдячна працівникам лайнера.

«Ми жертвували своїм здоров'ям заради благополуччя інших. Тепер, коли криза позаду, ми пишаємося тим, що зробили», — додає RCDG і каже, що капітан та керівники департаментів надавали необхідну підтримку.

У середовищі членів екіпажу часто спостерігається режим, схожий на солдатський, стверджує Семпсон. На кораблі створюється унікальне для поширення хвороб середовище, і вже давно існує занепокоєння щодо мінімізації ризиків спалахів різних вірусів. «На круїзних суднах більшість членів екіпажу, окрім найвищих посадових осіб, ділять маленькі каюти, що явно не сприяє контролю за інфекціями», — каже Семпсон.

Через наявність певних змін деякі найманці можуть пропускати візити до лікарів на борту, а деякі просто почуваються зобов'язаними продовжувати роботу, боячись бути відправленими додому. Це, своєю чергою, наражає на більший ризик і пасажирів. Відсутність згоди щодо того, хто має нести відповідальність за членів екіпажу Diamond Princess, — різні компанії, уряд Японії чи Філіппін, — демонструє, наскільки недопрацьованими є подібні питання.

«Можливо, якщо з цієї глобальної кризи вдасться витягти хоч щось позитивне, це буде перегляд круїзними операторами умов, у яких працює і живе екіпаж, та покращення цих умов для їхнього фізичного й психологічного благополуччя», — додає Семпсон.

Більше того, круїзні оператори скасували й перенесли деякі тури, запровадили суворіші перевірки здоров'я та навчання персоналу, аби заспокоїти пасажирів. Вірус спричинив хаос у світовому туристичному секторі, а підсумкові економічні втрати ще належить з'ясувати. Працівники бояться, що їхній прибуток знизиться, а поки що Princess Cruises запропонувала членам екіпажу двомісячну відпустку та контакти на іншому кораблі.

Елсі Лавадо, чий чоловік зараз перебуває на карантині на Філіппінах, каже, що хоче лише одного: щоб її родина знову була разом. Під час пік спалаху вірусу вона зачинялася в кімнаті зі своїм сином і молилася за повернення чоловіка та всіх людей на борту. «Життя мого чоловіка набагато важливіше за гроші», — каже вона.

Матеріал The Guardian, переклад та адаптація Василя Обараза, TK Media