Щеплення від паніки: шість реалістичних фільмів про епідемії

Вигадані загрози, з яких можна винести уроки.

З початком спалаху COVID-19 люди почали знаходити в поп-культурі «передбачення». У книзі Діна Кунца «Очі темряви» знайшлася згадка про вірус «Ухань-400». У зв'язку з скасуванням сезону НБА згадали сцену з «Космічного джему», де баскетболісти надівають протигази, щоб інопланетний вірус не відібрав у них спортивні таланти.

За традицією, пророцтво знайшлося й у «Сімпсонах», де персонаж Тома Генкса нібито самоізолювався — але прив'язка до епідемії 2020 року виявилася надуманою. Замість того, щоб шукати в кіно псевдознаки, згадаймо фільми, які справді правдоподібно зобразили пандемії та карантини. Як не дивно, інколи сценаристи розуміють ситуацію, якщо не краще за лікарів, то точно краще за політиків. І до речі, з гречки виходить чудовий попкорн.

«Натуральна віспа» (Variola Vera, 1982)

Фільм сербського режисера Горана Марковича переказує історію останнього найбільшого спалаху віспи в Європі — так, що він перетворюється на трилер. У 1972 році паломник-мусульманин підхопив хворобу за кордоном і повернувся до Косова (за фільмом — до Белграда), де заразив 175 людей, 35 з яких померли. З точки зору нинішньої глобальної епідемії звучить не дуже лякаюче, але фільм масштабує подію до епіцентру, де невидима зараза лютує, наче коні апокаліпсису.

Пацієнту ставлять хибний діагноз, його сусіди по палаті заражаються, а решта не може залишити опечатану владою будівлю. Хворобу вдається зупинити (точніше, призупинити), але драконівські заходи разом із замовчуванням фактів призводять до нових трагедій.

Перегляд цього шедевру югославського кіно на телефоні під час поїздки в переповненому автобусі — мазохістська пригода, яку ви нескоро забудете.

«Зараження» (Contagion, 2011)

Задовго до того, як спалах COVID-19 приніс фільму Стівена Содерберга славу пророчого, він потрапляв до списків найправдоподібніших стрічок про епідемії. Лікар-педіатр Пол Оффіт — один із головних борців з антиваксерами й автор численних книжок — хвалив фільм за те, що він не ігнорує науку заради більшої драми.

Трилер починається з того, що героїня Гвінет Пелтроу повертається з Гонконгу, підхопивши як сувенір невідому заразу. Незабаром уже весь Чикаго закрито на карантин: лікарі передбачають, що новим вірусом MEV-1 у світі заразиться кожен 12-й, а помре до 30% заражених. Звісно, це у рази більше, ніж під час епідемії реального коронавірусу, де смертність сягає 14% лише у віковій групі старше 80 років, але за мірками фантастичного кіно «Зараження» продемонструвало досить тверезий і приземлений сценарій.

Обравши центральним страшилом глобальний вірус, який при цьому реально подолати, фільм показав, в якій ситуації опиняться система охорони здоров'я, наукова спільнота і соцслужби за такого розвитку подій. Без блогерів із теоріями змов теж не обійшлося: але тут вони принаймні лікуються безпечною (і марною) гомеопатією, а не радять підписникам пити хлорку.

«Паніка на вулицях» (Panic in the Streets, 1950)

Коли The Wall Street Journal випускає статтю під заголовком «Настав час «Паніки на вулицях», вона не пропонує своїм поважним читачам бігати подвір'ям у піжамі й мародерствувати. Навпаки: настав час залишитися вдома і увімкнути голлівудську класику. Напружений нуар Елія Казана «Паніка на вулицях» розповідає про спалах легеневої чуми в Луїзіані.

На відміну від сучасних трилерів, камера тут рідко заглядає в лікарні: дія відбувається переважно в кабінетах чиновників, редакціях газет, поліцейських дільницях, портах — і в грецькому ресторані, звідки чума вирвалася на волю. До речі, спершу під підозру потрапили слов'янські емігранти.

Окрім атмосфери тіньового Нового Орлеана, цей чорно-білий фільм напрочуд переконливо показав, як свобода слова і безпека можуть бути взаємовиключними поняттями в період кризи. Головний герой фільму, лікар і офіцер (Річард Відмарк), переконує владу міста мовчати про лихо, щоб не сіяти паніку: спробував би він провернути це 70 років потому, за наявності соцмереж, і не перетворитися на лиходія. Фільм пережив чергову хвилю популярності під час спалаху Еболи і добряче потріпав нерви сучасним глядачам через те, що персонажі постійно торкаються одне одного та своїх облич.

«Епідемія» (Outbreak, 1995)

Початок прокату цього фільму з Дастіном Гоффманом збігся зі спалахом Еболи в Заїрі. Вигаданий вірус Мотаба, що тероризує Каліфорнію, теж родом із Заїру — але це не збіг чи пророцтво, а наслідок того, що автори надихалися книжкою 1994 року, присвяченою центральноафриканським лихоманкам.

Нульовим пацієнтом у фільмі стає співробітник лабораторії, який викрав мавпу-капуцина і намагався продати її на чорному ринку. А далі починається традиційна для фільмів-катастроф метушня в стилі «кінь охрип — командир убитий»: медик розбиває пробірку з кров'ю зараженого, вірус мутує в подобу грипу, здатного підкосити десятки людей в одному кінотеатрі (відчуваєте знайомі мурашки?), а лікар, що досліджує нову хворобу, умудряється вколотися зараженою голкою.

Попри (або завдяки) тому, що фільм доволі песимістичний — військові в ньому планують бомбардувати місто, щоб зупинити поширення вірусу, — він збігся з настроями 2020 року: днями «Епідемія» увійшла до ТОП-3 найпопулярніших стрічок на Netflix серед американців.

«Вірус» (Gamgi, 2013)

Якщо смертельні, але стримувані віруси в інших згаданих фільмах недостатньо лоскочуть нерви, а другий сезон «Королівства» із зомбі-епідемією вже переглянуто, зверніть увагу на цей південнокорейський трилер. «Вірус» режисера Кім Сон Су взяв найкраще (тобто найстрашніше) від реальної епідемії «пташиного грипу» та зомбі-бойовиків: заражені у фільмі помирають протягом 36 годин у потоках чорної блювоти.

Але найжахливіші моменти, як водиться, пов'язані не зі змінами окремих організмів, а суспільства загалом. Коли заражених ізолюють на стадіоні, напруження починає зростати за експонентою: важкі умови карантину, нерви розхитуюча стрілянина по птахах і чутки про те, що людей спалюють живцем, призводять до бунтів і прориву кордонів.

На тлі епідемії коронавірусу фільм піднявся у рейтингу популярних фільмів IMDb на понад 700 місць.

«Воно приходить вночі» (It Comes at Night, 2017)

Як відзначали критики після виходу цієї похмурої хорор-драми, «Оно приходит ночью» лякає саме своєю реалістичністю. Хоча невідома зараза, що викликає пухирі по всьому тілу і традиційне зомбі-харкання, охопила всю планету, дія фільму обмежена сім'єю, яка живе далеко від цивілізації. Компанія A24, що традиційно випускає незалежні стрічки на межі жанрів, знову обманула очікування публіки і замість зомбі-трилера показала світові депресивний фільм про параної, яка в ізоляції має властивість набирати критичної маси.

За сюжетом глава родини пускає до дому кількох здорових чужинців, щоб легше було захищатися від мародерів і заражених. Але їхню осередок опору губить не хвороба, а нездатність дотримуватися раз встановлених правил: виходити вночі то можна, то не можна, кисневу маску можна надіти, а можна й забути. «Оно приходит ночью» залишив по собі лякаючий месидж не стільки про епідемії, скільки про політику патерналізму: тиранічна влада (у цьому випадку батька родини) може до пори до часу успішно захищати своїх підданих, але варто їй стати непослідовною — і все зруйнується.

Марина Мойнихан, ТК Media